Хух! Жахливий Чернівецький “Ковідний корпус” позаду. Що попереду? Попереду, скажімо сьогодні, зустріч з прекрасним – концерт у Чернівецькому органному залі. Ще кілька днів і моя подорож у рідне місто добігає кінця. А далі дорога, і знову рутинна робота: Європарламент, Рада ЄС, НАТО…
Робота звикла, нічого нового. Але після Чернівецького “Ковідного корпусу” я вже інакший. Лежачи в лікарняному ліжку під крапальницями, дивлячись на понурі обдерті старі стіни палат, дивлячись на смерть сусідів по-палатах, у мене було достатньо часу аби провести ревізію і переосмислення своїх життєвих принципів, своїх і людських цінностей загалом. Я зрозумів, що вийшовши за межі “Ковідного корпусу” я не маю морального права просто залишити його у пам`яті як один із пройдених етапів свого життя. Усе інфекційне відділення і, зокрема, “Ковідний корпус” потребує негайної реконструкції. Не косметичного ремонту, а реконструкції з “нуля” і модернізації.
Тепер переді мною стоїть завдання довести в першу чергу собі і команді медиків “Ковідного корпусу”, що я їх не залишу на призволяще. Насамперед департамент охорони здоров`я Чернівецької облдержадміністрації повинен бути розпущений, розігнаний… На місце цих недолугих чиновників мають прийти компетентні медики і менеджери медичної справи. Наступне! Слід зробити все, аби притягнути за шкірку в Чернівецький “Ковідний корпус” міністра охорони здоров`я Віктора Ляшка і ткнути його носом у ті два старі й поломані унітази, якими змушені користуватися хворі пацієнти “Ковідного корпусу”. Ви собі лише уявіть: два унітази і два умивальники на півсотні хворих на Ковід!
Кілька років тому Віктор Ляшко публічно дав слово міністра лікарці і депутатці облради Ользі Кобевко, колективу лікарні, що візьме питання реконструкції “Ковідного корпусу” в Чернівцях під свій особистий контроль і реконструкція буде здійснена. Проте, віз і нині там. Аби ситуацію змінити і надати їй континентального розголосу я вже вже накидав собі в голові кілька кроків що саме я маю зробити та задіяти до цієї справи і депутатів Європейського парламенту а також керівництво Європейської комісії. А тоді нехай червоніють перед ними і Ляшко, і Шмигаль, і сам Володимир Зеленський.
Коротше, мої рідні Чернівці і мій рідний “Ковідний корпус”, я не прощаюсь…
Ростислав Демчук, власкор газети ЧАС у Брюсселі