Наш власний кореспондент Ростислав Демчук передає з Брюсселя:
Сербія виділяється як країна, яка першою прийняла китайські інвестиції в Європу – масштабні інфраструктурні проекти, як будівництво автомагістралей, металургійного заводу і гірничодобувного басейну. Однак це розширені проекти дорого обійшлись Сербії, яка накопичила борговий тягар у розмірі близько 3,7 мільярда євро через поширену практику об’єднання китайських інвестицій у кредитні схеми.
Сербія також є єдиною європейською країною, яка придбала китайські системи протиповітряної оборони HQ-22 “Hong Qi”, що викликає подив через складність їх інтеграції в європейські системи озброєнь.
Приїзд президента Сі у столицю Сербії був зустрінутий суворими заходами безпеки, які фактично зупинили сербську столицю: понад 6 500 поліцейських були розміщені в ключових точках уздовж маршруту візиту, надаючи китайському правителю величі, що відповідає його меті посилити значення країни на Заході.
Сербія також відома своїми тісними зв’язками з Росією, частою критикою політики Брюсселя і є корисним інструментом у руках Кремля та Пекіну.
Китайський лідер Сі Цзіньпін продовжує використовувати “антиамериканські наративи” під час європейського турне. Перед візитом до Сербії, він, як і слід було очікувати, звинуватив НАТО в бомбардуванні китайського посольства в Белграді 25 років тому.
“Двадцять п’ять років тому НАТО зухвало бомбардувало посольство Китаю в Югославії, в результаті чого загинули троє китайських журналістів/ Про це ми ніколи не повинні забувати. Китайський народ дорожить миром, але ми ніколи не допустимо повторення такої трагічної історії. Китайсько-сербська дружба, викувана кров’ю наших співвітчизників, залишиться у спільній пам’яті китайського і сербського народів”, – заявив Сі сербським журналістам.
Тоді офіційні представники НАТО заявили, що посольство було помилково атаковане під час військових дій проти сил Слободана Мілошевича. У Китаї бомбардування посольства викликало широке обурення, спричинивши рідкісні протести та напруження між Вашингтоном і Пекіном. Китайські офіційні особи і значна частина громадськості досі не вірять, що інцидент був випадковістю.