Учора прочитав приватне повідомлення, що розпочто збір коштів для купівлі будинку для 98-річної бабусі, яка пішки, самотужки прошкандибала 10 кілометрів і вийшла з окупованого Очеретиного…
Сьогодні таку ж новину читаю в стрічці “Укрінформу”: “Для 98-річної жінки, яка пішки вийшла з окупованого Очеретиного, куплять будинок”.
“Монобанк купить Лідії Степанівні будинок, і вона в ньому обовʼязково доживе до того моменту, коли ця гидота зникне з нашої землі”, – пише “Укрінформ”.
Намір благий, гречний і шляхетний. Але чи бачили ви як вмирають у своїх будинках, квартирах одинокі люди? Їм не будинок потрібен, а комфортний пансіонат десь у Трускавці, Моршині… Бо в першу чергу стареньким потрібен професійний медичний догляд і щоденна опіка. Чи ви думєте, що бабуся в такому віці сама взмозі купити собі продукти, зготувати обід і вечерю, купити потрібні медикаменти, самостійно випрати білизну й одежу та ще й утримувати будинок, платити комуналку …??? Боюсь, що ні. Тут потрібний інший підхід, аби полегшити старість цієї незламної українки.
Як уже повідомлялося, 98-річна жінка пішки вийшла з окупованої частини Очеретиного на Донеччині, під обстрілами пройшла весь фронт, подолала близько 10 км. Вона йшла весь день, без їжі та води, кілька разів падала без сил і, як вона каже, “засинала”. (Хоча швидше за все, вона втрачала свідомість). Надвечір утомлену жінку побачили на дорозі військові та передали групі поліції “Білий Янгол”.
Ростислав Демчук