За інформацією: Суспільне Чернівці.
Денис Кайнак та Богдан Смаль. Суспільне Чернівці
Військові Денис Кайнак та Богдан Смаль — на протезах. Кожен з них втратив ногу на фронті й зараз проходить реабілітацію у Чернівецькій області. Суспільне Чернівці розповідає про їх досвід з протезуванням.
[embedded content]
Раніше Денис працював барменом на Одещині та планував відкривати власний бізнес. На початку повномасштабного вторгнення пішов у ТЦК. Став стрільцем-медиком, пів року воював на нулі на Донеччині. Там осколки снаряда посікли ногу — лікарі ампутували частину.
Денис Кайнак. Суспільне Чернівці
На думку Дениса, аби військовим з ампутаціями перший час було легше, необхідно більше юридичної допомоги та допомоги з протезуванням.
“На першому рівні повинна бути юридична допомога, бо багато молодих хлопців приїжджають, з’являються проблеми з виплатами, вони не знають, що їм робити. Буквально. Також має бути допомога з вибором протезистів і протезуванням. Щоб було якесь розуміння, куди йти, у яких компаній якісно”, — каже Денис.
Інший військовий — Богдан — повернувся з-за кордону, коли почалось повномаштабне вторгнення. Підписав контракт, бо відмовлялись мобілізувати через те, що йому не було 27 років. Під час контрнаступу у Харківській області наступив на міну.
“Мене поки завезли в госпіталь, дуже важко добиралися. Я став на міну приблизно о 21-22 годині. А о 5 ранку мене лиш доставили до госпіталю у Харків. Потім я до 22 години в коридорі чекав операції, бо госпіталь був переповнений. Я не знав, чи ногу врятують, чи ні”, — каже Богдан.
Богдан Смаль. Суспільне Чернівці
Перший місяць лікарі намагались врятувати ногу Богдана, але не вдалося — у жовтні 2022 року провели операцію з ампутацією. Богдан також зіштовхувався з труднощами, коли починав етап протезування. До того, як втратив ногу, майже не знав інформації щодо протезування.
“Коли перевели з Києва у Вінницю, приходили протезисти, показували протези, казали вибирати. Але сталось по-іншому. Я від того протезу відмовився, бо там зіпсували мені коксу, не надали силіконовий лайнер. Зараз мені комфортно, ходжу без милиць. А то я вісім місяців проходив на милицях, мені було дуже важко”, — каже Богдан.
У січні 2023 року він отримав перший протез. Пізніше Богдан звертався до протезистів у Вінниці за чохлами, бо, каже, ніде було купити. Але там відповіли, що йому належить тільки п’ять чохлів на протез.
“Походити в одних шкарпетках п’ять-вісім місяців нормально буде? Казали: “Та що ми зробимо?”. Таке от ставлення. Я перейшов на інший протезний, а звідти вже дзвонили до мене, зразу сказали, як далі діяти, одразу переробили. Я навіть документи деякі потрібні не підписав, вони одразу взялися за ногу, допомогли, зробили, дали лайнер. Я думаю, що так правильно”, — каже Богдан.
Протези Дениса та Богдана. Суспільне Чернівці
Денис каже, йому бракує незалежної структури, яка б працювала з всіма компаніями, що виготовляють протези, контролювала видачу протезів, якість та інше.
“Це правда — видається один комплект. Питаю, чи можна купити, а кажуть, що немає. В інтернеті не можеш купити. Протезисти повинні якось сприяти або виділяти хоча б ці панчохи ще одні? Я згоден купити їх, щоб вони були. Бо це неможливо. Вони рвуться, той же піт, вони затираються. І обслуговування протезів”, — каже Денис.
В Україні працює “гаряча лінія” з питань протезування кінцівок: 050-177-68-39. За словами Дениса, він телефонував та залишав звернення. Звідти телефонували протезистам.
“Це не дуже гарно. Держава виділяє гроші на протез. Ми хочемо отримали повну комплектацію, відповідальне обслуговування протеза і ставлення до нас. Ми не просимо для нас суперумов, але хочемо отримати те, що ми заслужили. Щоб ми могли комфортно жити далі”, — каже Денис.
Читати ще
Читати ще “Перший вихід — найжорстокіший”. Історія медика-стрільця, який врятував 8 побратимів й очікує протезування на Буковині
Читати ще “Військовим — на рівень вища мобільність комплектації”. Як у Чернівцях виготовляють протези
Читати ще Протез відчувають, як власну ногу: у Чернівцях фонд боргує понад 80 тисяч євро за операції з протезування військовим